| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
.
Каталог статей
Покаянна молитва
У християнській вірі серед багатьох релігійних зобов’язань важливе місце займає молитва. Перш за все молитва постає основною потребою в житті людини як у порядку природному, так і надприродному. Людська істота за своєю природою намагається піднести свій дух до чогось вищого. Розум людини і воля, як і інші властивості душі, підказують їй спрямовуватися до свого Сотворителя. Саме таке скерування людської душі на свого Сотворителя і Господа становить природню підставу для молитви, отже, Господь Бог створив людину, яка за своєю природою є істотою, що потребує молитви і є схильною до молитви. Молитва для кожного з нас мала б бути як ковток повітря, потрібний для продовження фізичного життя. Однак часто так трапляється у житті, що людина, перебуваючи у земній суєті, потребує заступництва, допомоги, правильного настановлення в скрутних випадках, тобто їй бракує «кисню» духовного. Такі різноманітні прагнення зароджуються в людині з того, що вона до кінця не розуміє, як їй треба боротися зі спокусами, лихими помислами та іншими пристрастями. Тут на допомогу приходять духовні велетні, які своїм героїчним життям показали правдивий приклад молитви і, дійшовши до святості, заслужили собі незліченні ласки Божої благодаті.
Сьогодні, у переддень Великого посту, Свята Церква пропонує нам Великий покаянний канон Св. Андрея Критського. Саме цей час є найкращим для покаяння і очищення. Основне завдання канону спрямоване, щоб пробудити нашу душу від сну гріховного, заглянути у своє серце, розкаятися, відвернутися від гріха і виправити своє життя. Покаяння святого Андрея надзвичайно глибоке і щире, тому що неможливо навчити когось того, чого сам не вмієш. Це покаянний плач, котрий розкриває нам усю палітру темного гріха, його причину і наслідок, є немов батіг для душі. Духовне пережиття автора не завжди легке до розуміння, проте його пережитий досвід є гарним прикладом для нашого покаяння. Це немов час для приватних реколекцій, котрі переживаєш разом з автором.
Великий канон читається у великопосному часі, на Великому повечір’ї, у понеділок, вівторок, середу і четвер першого тижня посту, і на утрені в четвер п’ятого тижня посту – повністю. Покаяльний канон читається у храмах уже упродовж 1200 років і сприймається віруючими так, наче він написаний сьогодні.
Великий канон містить у собі 250 тропарів. Назва походить не тільки від того, що є велика кількість стихів, але й за внутрішню глибину, висоту думки і силу їх вираження. У тропарях канону представлено нам персон священної історії, великих мужів, патріархів, суддів, царів і пророків Старого Завіту, розказується про їхній спосіб святого життя, а також подається приклад нашого глибокого падіння. Старий Завіт - це немов школа покаяння, де чітко автор канону описує подвиги святих і падіння грішних людей, достовірно змальовує гріх і показує нам приклад, як позбавитися злого. Події Старого Завіту представлені як події життя людини, трагедія гріха минулого представлена як трагедія кожного. Біблійна історія прародичів змальована як історія гріха, покаяння і прощення. Падіння першої людини Адама – це немов особисте падіння. Увесь канон - це сповідь, а радше досвід автора, який закликає нас до гарячої молитви. Саме тут ми чуємо роздуми і молитви серця Андрея, просякнутого сльозами покаяння, співстраждання і любові. Через увесь канон проходить одна думка, котра повторяється у всіх піснях: «Згрішив більше всіх людей…помилуй мене, Боже».
Щоб наше покаяння було досконалим, ми повинні знати причину гріха, його витоки, історію, котру так майстерно явив нам св. Андрей. Основне завдання Великого покаянного канону - показати нам гріх і пробудити в нас покаяння, щоб змінити своє життя. Якщо людина краще пізнає Бога, - тим більше бачить свої прогрішення. Адже пізнаючи Світло, ми бачимо темні сторони свого життя. Поборення гріха людиною є найкращою жертвою Богові, є досконалим актом, котрого він так жадає від нас. Грішник не повинен думати, що він проживе усе життя у гріхах і не буде наказаний за них. Такій людині буде засуд, подібний содомлян: «Як Господь покарав беззаконня содомлян, так і ти, душе, запалила вогонь пекельний, в якому будеш горіти». Для того, щоб не бути покараним, потрібне покаяння, до якого закликає святий отець Андрей. Для того, щоб каянник не впав у відчай, пізнавши усю важкість особистих гріхів, йому пропонується розрадитися такими рядками канону: «Покликнув я всім серцем моїм до щедрого Бога, і почув Він мене із пекла найглибшого та вивів із тління життя моє» (пісня 6). Слова канону закликають дати відповідь на одвічні питання подій минулого, змісту і сили вічних істин, так як кожна душа людська – єдина і неповторна, проте шляхи випробування в усіх подібні, бо стоїмо перед тими ж самими питаннями вибору. Пам’ятаймо ці слова: « Уся історія зародження гріха – це моя історія. Бо хто не знає своєї історії, той не гідний майбутнього. Гріх Адама - мій гріх». Саме тому ми повинні шукати істин Бога, і самого Бога, а знайшовши їх, - маємо покаятися.
Преподобний отче Андрею, моли Бога за нас!
Джерело: http://www.livingrosary.org.ua/today/items/pokajanna-molitva.html |
| Категорія: Мої статті | Додав: Ostap (24.03.2010)
| Автор: о. Богдан Котлінський
|
| Переглядів: 996
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
